Перші особи держави – від Президента і до Прем’єр-Міністра України – неодноразово наголошували, що підготовка до опалювального сезону є загальнодержавним завданням. Це означає, що всі державні установи і їх посадові особи мали б згуртуватися довкола забезпечення стійкості газотранспортної системи України, яка є «кровоносною системою» української енергетики.
У системі централізованого теплопостачання (ТЕЦ, котельні для міст) частка природного газу становить до 90% у структурі палива. Від того, чи буде українською газотранспортною системою належним чином транспортуватися газ, залежить, чи буде взимку тепло в українських оселях.
Не вдаючись у деталі транспортування газу, варто зазначити, що для забезпечення цього процесу, окрім самого трубопроводу, потрібна ціла інфраструктура, яка, серед іншого, включає автоматичні газорозподільні станції (АГРС). АГРС використовуються для зниження високого тиску газу до встановленого низького тиску і підтримки його з потрібною точністю. Також їх використовують для очищення, підігріву та вимірювання витрати газу у системі.
Без газорозподільних станцій функціонування газотранспортної системи неможливо. Саме тому Росія буквально «полює» на такі об’єкти.
Закупівлею мобільних газорозподільних станцій в Україні опікується державне ТОВ «Оператор ГТС України», яке у квітні цього року оголосило проведення трьох тендерів на закупівлю 13-ти мобільних АГРС (пропускною здатністю 10 000 нм3/год, 50 000 нм3/год та 120 000 нм3/год) на понад 1,1 мільярда гривень.
Результати проведення цих трьох тендерів дозволяють припустити, що вкрай необхідні українській газотранспортній системі мобільні АГРС так і не будуть поставлені. Чому? По-перше, компанії-переможці (ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел»), раніше вже «засвітилися» у зриві виконання державних контрактів. А по-друге, пов’язані із екс-очільником Нафтогазу Юрієм Бойко, який сьогодні є чинним народним депутатом та керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» (колишня ОПЗЖ), куди, окрім нього, входив кум Путина Віктор Медведчук. Тобто проєкт по відновленню енергетичної безпеки України планують віддати маріонеткам Росії. Як вони його будуть виконувати і чи будуть взагалі – питання риторичне.
Нові «українські» виробники з мутними схемами
Однією із вимог для участі у тендерах є підтвердження ступеню локалізації – доказу того, що у виробництві товару є частина українського «компоненту». Наприклад, що окремі елементи товару виробляються саме на території України, або що питома вага витрат на оплату праці становить не менше, ніж певний відсоток.
Підтверджує ступінь локалізації Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати заявку про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації.
І тут розпочинається найцікавіше. І ТОВ «Теплоенергокомплект», і ПрАТ «Факел» подали заявки до Мінекономіки про підтвердження ступеню локалізації майже одночасно і буквально за декілька днів до проведення закупівлі. Тобто раніше вони не знали, що вони є виробниками мобільних АГРС, ніколи раніше їх не виробляли, а за лічені дні до тендера раптом з’ясували, що вони «національний виробник». Щоправда, як далі з’ясуємо, з нульовим досвідом…
Саме ці, зазначені на сайті Prozorro компанії, за тиждень до торгів і отримали статус «національних виробників» АГРС для участі в багатомільйонних тендерах.
Тобто, станом на 3 травня 2026 року в Україні не було ЖОДНОГО виробника АГРС, а 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх відразу стало шість! Адже в цій якості, окрім ТОВ «Теплоенергокомлект» та ПаАТ «Факел», зареєструвалися ще чотири «посіпаки». Про це можна переконатись просто ввівши слова «Мобільна автоматична газорозподільна станція» на офіційному сайті Prozorro в переліку локалізованих товарів.
Варто зауважити, що на території України автоматичні газорозподільчі станції не виробляються. Але ж отримавши фіктивний статус «національного виробника», можна замилити підконтрольність цих компанії проросійським силам.
Хочете доказів що статус фіктивний? Їх, як то кажуть, є у нас!
У заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанія-заявник чітко розкриває собівартість своєї продукції. І тут результати торгів просто вражають. Адже виявляється, що якщо порівняти заявлену Міністерству економіки собівартість АГРС зі ставками на торгах, то виявляється, що ТОВ «Теплоенергокомплект» і ПрАТ «Факел» виграли з ціною, яка суттєво нижче їхньої ж собівартості! Тобто їм взагалі байдуже, що реалізація ними цих проєктів призведе до збитків! Адже вони і не збираються їх виконувати!
Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ще раз — ці документи перебувають у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ «Теплоенергокомплект» вказало, що собівартість її однієї АГРС на 10 000 м3/год складає 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).
Ставка ТОВ «Теплоенергокомплект» на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 10 000 м3/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ). Тобто 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ «Теплоенергокомплект» заявляє, що собівартість однієї АГРС його «виробництва» складає нібито 57 342 452,70 грн за одну АГРС, а декількома днями пізніше (11 травня) це саме ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижче собівартості — 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове понести збитки у майже 27 мільйонів гривень! Розумієте чому?
Аналогічна ситуація і по двом іншим торгам. У торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 50 000 м3/год ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі станції по ціні 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (на майже 30 (!) відсотків нижче собівартості). Тут ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готовий понести збитки у понад 120 мільйонів гривень. На які тільки жертви не підеш для «матінки-росії»…
У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС на 120 000 нм3/год переможною виявилася) ставка ПрАТ «Факел» у розмірі 224 765 430 грн. Те ж ПрАТ «Факел» заявило собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонувало по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18 відсотків від собівартості). На продажі трьох АГРС 120 000 нм3/год ПрАТ «Факел» готове понести збитки у понад 50 мільйонів гривень!
Таким чином, дві нібито незалежні одна від одної компанії беруть участь у торгах, щоб понести збитки у розмірі майже 200 мільйонів гривень! Оце сюжет!
А тепер просто простежимо примітивну двоходову схему. Спочатку реєструємось у якості «національного виробника», щоб приховати сліди, які ведуть до росії (нагадаємо ні ТОВ «Теплоенергокомплект», ні ПрАТ «Факел» жодної мобільної АГРС не виготовили). А потім за будь-яку ціну виграємо аукціон, адже це питання не заробітку, а політичної волі «хазяїна». Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими не отримають опалення в оселі через відсутність газорозподільчих станцій. Старі АГРС розтрощили шахедами, а нові не поставили агенти впливу. Профіт!
Чому ми так упевнені, що контракти будуть зірвані? А ось дивіться.
Строки поставки мобільних АГРС у тендерах дуже жорсткі. Максимум 5 місяців. А такий товар навіть досвідчені світові компанії на кшалт EMERSON зазвичай виготовляють не менше року. А наші «герої», не маючи жодного досвіду (а АГРС це дуже, дуже (!) складна річ) підписуються їх виготовити мало не за чотири місяці, та ще й продати на 30 % нижче собівартості!
Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно декларує державі одну собівартість продукції, а вже через декілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне питання — за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення поставки.
Особливо враховуючи, що самі ж компанії у документах на локалізацію декларують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.
У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно задекларованої собівартості або означає, що розрахунки локалізації не відповідають реальності, тобто є фіктивними, а також ставить під сумнів економічну спроможність виконання самих контрактів такими «виробниками».
Локалізація задумувалась як підтримка українського машинобудування, однак тендери 2026 року показали зовсім іншу модель.
Ці закупівлі було продумано та розпочато ще попереднім керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України», проте незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке теж мало тісні стосунки з ОПЗЖ, ця відрізана від розподілу державних коштів щупальця продовжує намагатись керувати процесом закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – будемо бачити найближчим часом.
І на завершення кілька поянень
Раптова зміна профілю
ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» має основний профіль діяльності, пов’язаний із ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз тендерної історії ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на Прозорро показує не просто відсутність мобільних АГРС власного виробництва.
Компанія взагалі не позиціонувала себе виробником обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання виступала як постачальник або виконавець робіт, але не як виробник.
Така ж ситуація і з «виробником» ПрАТ «Факел», який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тут раптом вирішив поставити їх з дисконтом в 18 відсотків від власної собівартості.
Ще цікавіше виглядають самі документи про “виробництво”. У технологічних операціях компаній описують монтаж, збірку, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграцію імпортних вузлів. Документи значно більше нагадують модель, яку малювали похабцем, не уявляючи, як виглядає класичне машинобудівне виробництво повного циклу.
До чого тут Бойко?
За інформацією у ділових колах, ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» та ПрАТ «Факел» не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії перебувають в орбіті впливу та контролюються народним депутатом України, керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрієм Бойко. До речі, упродовж багатьох років головним консультантом і лобістом (по суті – «рєшалом») комерційних інтересів ПрАТ «Факел» був громадянин Білорусі такий собі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний із білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання по природньому газу та газовому обладнанню в Україні, Білорусі та Росії. А після декількох скандальних поставок із розкраданням коштів Укртрансгазу «зам’яти» проблему в Україні Войшелю допомагав Юрій Бойко.
Абсолютно не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але зараз це виглядає так, що за сукупністю ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) можна зробити сміливе припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звісно, завжди буде зручно перекинути відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього у домівках тепліше не стане.
