Олександру Миколайовичу шістдесят вісім, і його дім у Соснівці стояв чи не найближче до лінії вогню. Жити під постійними обстрілами на самісінькому кордоні з рф стало неможливо, особливо коли поруч немає рідних, які б могли підставити плече.
Чоловік залишився сам на сам із війною, тому евакуація була єдиним шансом на порятунок.
Коли прийшов час виїжджати, руку допомоги простягнули партнери з Торчинської громади. Завдяки проєкту «Пліч-о-пліч» чоловіка оперативно перевезли до волинського Центру надання соціальних послуг.
Тепер замість підвалів та вибухів у Олександра Миколайовича є тепла кімната, гарячі обіди та люди, які про нього дбають.
Торчин став безпечною гаванню не лише для нього. У цьому ж центрі вже обжився інший мешканець селища Шалигине. Чоловік розповідає, що ставлення персоналу там гарнн, а догляд – на найвищому рівні. Для людей, які втратили звичне життя, така увага стає найкращими ліками.
У Шалигинській селищній раді кажуть, що така підтримка від партнерів зараз безцінна. Громади продовжують працювати разом, рятуючи своїх мешканців із найважчих життєвих обставин. Це і є справжня солідарність, яка наближає нас до спільної мети.
