Вони їхали під звуки розривів, часто – серед ночі, тримаючи в руках лише документи та найрідніших. Сьогодні мешканці прифронтової Есманської громади, які через постійні обстріли були змушені залишити все нажите роками, знаходять прихисток та підтримку у Глухові.
Евакуація – мить, коли все твоє життя стискається до розмірів дорожньої сумки. Залишені будинки, господарства, домашні улюбленці та цілий всесвіт спогадів лишилися там, де зараз гуркоче фронт. Опинившись у безпеці, сотні людей зіткнулися з новою реальністю: порожніми кімнатами тимчасового житла та невідомістю.
Речі, що дарують затишок
Аби полегшити перші дні на новому місці, команда Гуманітарної місії «Проліска» за підтримки UNHCR Ukraine (Агентства ООН у справах біженців в Україні) організувала видачу допомоги для тих, хто щойно евакуювався.
Для 44 осіб цей день став кроком до відновлення базового комфорту. Матраци, теплі ковдри, постільна білизна та гігієнічні набори. Це можливість вперше за довгий час заснути в теплі та відчути бодай крихту домашнього спокою.
Біль, який потрібно виговорити
Видача допомоги перетворилася на місце щирих сповідей. Люди не стримували сліз, згадуючи життя під обстрілами.
Літні люди найважче переживають розрив із корінням, для багатьох хата в Есманській громаді була сенсом життя.
Батьки з болем розповідали, як закривали дітям вуха під час вибухів і як важко тепер пояснити малечі, чому «додому поки не можна».
Окрім матеріальних речей, вкрай важливою стала психологічна підтримка. Психолог місії “Проліска” допоміг 10 людям опанувати техніки стабілізації емоційного стану, а фахівці із захисту провели 12 консультацій, допомагаючи евакуйованим зорієнтуватися в юридичних та соціальних питаннях.
«Ми тут не просто видаємо ковдри. Ми слухаємо, співчуваємо і нагадуємо кожному: ви не самі. Ваша громада, ваші люди – ми поруч», – кажуть волонтери.
Віра в повернення
Попри втому в очах та пережитий жах, у розмовах евакуйованих мешканців Есмані незмінно звучить одне слово – «повернемося». Вони тримаються за цю надію, як за найміцніший якір.
Сьогодні Глухів став для них тимчасовим портом, де можна перечекати шторм. І завдяки спільним зусиллям міжнародних організацій та місцевих активістів, цей шлях стає трохи легшим.
