Анна Ткаченко – наша землячка, уродженка Глухівщини. Сьогодні її знають на фронті як «Ластівку» – бойову медикиню 18-ї Слов’янської бригади НГУ. Вона стала обличчям нової серії проєкту «Портрети», де за суворим пікселем і медичними рукавичками відкривається історія жінки, яка щодня вириває життя з лап смерті.
Імпровізація як засіб виживання
Війна – це не стерильна операційна, це хаос, де протоколи іноді пасують перед реальністю. «Ластівка» відверто зізнається: на передовій завжди є місце для імпровізації. Коли під колесами розбита вщент дорога, а над головою «виходи» ворожої артилерії, рішення приймаються за частки секунди.
«Що гірше: помилитися чи не встигнути?» – це питання, яке пульсує в скронях під час кожної евакуації.
Для нашої Ані відповідь однозначна – діяти. Іноді доводиться відходити від стандартів, щоб виграти той самий «золотий час» для пораненого бійця. Адже кожна зекономлена хвилина в медеваку – це роки життя, які боєць проведе вдома з сім’єю.
Коли серце передає естафету
Один із найбільш емоційно виснажливих моментів для медика – передача пораненого на наступний етап евакуації. Здавалося б, довезли – можна видихнути. Але для «Ластівки» це мить змішаних почуттів. Це не просто передача пацієнта, це розрив тонкої нитки, що зв’язувала її з людиною, чиє життя вона щойно тримала у власних руках.
Це дивна суміш величезного полегшення («живий!») та гострої тривоги: а що з ним буде далі? Її серце в такі хвилини наповнюється не гордістю, а молитовною надією на те, що наступні лікарі будуть такими ж відданими справі, як вона сама.
Сила в кишенях і корінні
На питання про джерело її незламності Анна лише посміхається, виймаючи з кишені бинт і знеболювальне. У цих речах – увесь її нинішній світ.
Анна Ткаченко виросла в багатодітній родині в селі Обложки на Глухівщині. Її шлях до медицини почався з прикладу мами – сільського фельдшера, яка навчила доньку головному – не проходити повз чужий біль.
Попри те, що Аня – творча натура (вона закінчила музичну школу за класом фортепіано та була зіркою фольклорних вокальних конкурсів), вона обрала шлях боротьби. Блискуче навчання, червоний диплом меду та інтернатура в акушерстві – усе це стало фундаментом для її нинішньої служби. Пішовши на фронт слідом за чоловіком, вона змінила цивільне вбрання на піксель, але не втратила своєї світлої енергії.
Сьогодні Анна, нагороджена президентською відзнакою «За оборону України». Вона – та сама «Ластівка», яка приносить добрі звістки навіть туди, де панує темрява, доводячи: наші дівчата – це сила, яку не здолати.
