Напередодні Міжнародного дня лялькаря Глухівська публічна бібліотека перетворилася на місце, де час ніби сповільнив свій біг, поступаючись місцем давнім традиціям та дитячому захопленню.
Замість звичної тиші читальних залів тут панувала жива енергія творчості, адже в гості до городян завітала майстриня Тетяна Покотило – людина, яка вміє перетворювати звичайні клаптики тканини на справжні обереги з глибоким змістом.
Її авторська виставка «Код української душі» стала для учнів 4-В класу ЗОШ №6 та викладачів місцевого педагогічного університету справжнім відкриттям.
Розглядаючи експонати, гості ніби гортали сторінки живої історії: тут були і величні обрядові ляльки, і патріотичні композиції, що відгукуються болем і гордістю сьогодення, і тендітні вироби, створені зі старовинних рушників.
Ці рушники, передані майстрині у спадок від рідних, зберігають у своїх нитках тепло рук багатьох поколінь, роблячи кожну ляльку не просто сувеніром, а справжнім містком між минулим і майбутнім.
Атмосфера заходу, підготовленого бібліотекаркою Любов’ю Осипенко, була наповнена щирістю та цікавістю.
Школярі з непідробним захватом розпитували пані Тетяну про секрети її ремесла, дивуючись, що деякі роботи потребують тижнів кропіткої праці, де кожен вузлик і кожна стрічка мають своє значення.
Проте справжня магія розпочалася під час майстер-класу, коли кожен присутній отримав шанс створити власну берегиню – ляльку-мотанку «Веселку».
Цей образ був обраний не випадково, адже веселка в українській культурі завжди символізувала надію, світлі зміни та гармонію, яких ми сьогодні так прагнемо.
Було неймовірно спостерігати, як зосереджено працювали маленькі пальчики четвертокласників і як захоплено занурилися у процес поважні викладачі університету.
У ці хвилини не було вчителів чи учнів – були лише творці, які вкладали у свої роботи найтепліші побажання та віру в краще. Кожна виготовлена «Веселка» стала унікальною, адже в ній залишилася частинка душі її автора, наповнена світлими думками та прагненням добра.
Тож, бібліотека – це простір, де оживають традиції, а спільна творчість стає найкращими ліками для душі, нагадуючи нам, що разом ми незламні.
Творимо, читаємо і обов’язково переможемо, тримаючи в руках власноруч створені символи нашої ідентичності.
