Село Береза знову закриває рани, нанесені черговою атакою. Наслідки обстрілу тут вимірюють не лише цифрами у звітах, а й понівеченими долями.
Двоє травмованих жінок та двадцять домогосподарств, що за мить залишилися без вікон та дахів – така ціна сусідства з агресором.
Вороже залізо не обирало цілей. Під ударом опинилася чи не вся критична інфраструктура села. Побиті балкони приватних будинків межують із розбитими шибками дитячого садка та школи.
Понівечені будівлі старостату, пошти, будинку культури та місцевої крамниці нагадують про те, наскільки тендітним є звичне життя на межі.
Допомога прийшла оперативно. Команда гуманітарної місії «Проліска» прибула на місце, коли пил від обстрілів ще не встиг осісти. Фахівці оцінили масштаби руйнувань та розгорнули пункт видачі матеріалів для екстреного ремонту. Будівельні набори від УВКБ ООН отримала 41 людина. Це той мінімум, який дозволяє швидко забити вибиті вікна чи перекрити дірки в покрівлях, аби врятувати оселі від вологи та подальшого руйнування.
Крім матеріальної підтримки, мешканці потребували відповідей на юридичні питання.
Найбільше людей хвилювали механізми отримання компенсацій за знищене майно та алгоритми оформлення документів. Соціальні консультанти на місці роз’яснювали, як діяти, щоб отримати державну допомогу на відновлення.
Сьогодні Береза – це звук молотків та шелест плівки на вікнах. Люди поступово повертають лад у свої двори, попри постійну тривогу, що зависла в повітрі. Кожна забита дошка чи вставлене скло тут сприймається як акт спротиву та віра в те, що життя в прикордонні обов’язково триватиме.
