Правий захисник Олександр Караваєв розповів про свій перехід з «Динамо» у «Шахтар».
Олександр Караваєв. Фото: shakhtar.com
— У пресі було чимало інсайдів про ваш перехід. Можете поділитися деталями, як ви отримали пропозицію від «Шахтаря» і як це сприйняли в «Динамо»?
— На мене вийшов «Шахтар» з пропозицією — і я одразу повідомив «Динамо». І тоді «гірники» також звернулися в «Динамо».
Потім я сказав особисто та відкрито керівництву, що є ось таке запрошення — саме на два роки від «Шахтаря». Що вони бачать мене в команді і я їх можу підсилити. І після цього «Динамо» повідомило, що мене підпишуть на зборах на один рік, але пропозиція про продовження прозвучала тільки у травні.
І коли ми поїхали на збори, а згодом почався чемпіонат, то я побачив, що я вже третій на своїй позиції. І для себе зробив висновок, що тренерський штаб на мене не розраховує. Це було видно, адже я не зіграв у перших 5 чи 6 матчах чемпіонату. Тільки одного разу з «Поліссям», і то вимушено зліва в захисті.
Так, я можу зіграти на будь-які позиції, якщо цього потребує ситуація. Але тут було інше. Мені ніхто нічого не казав — що від мене потребують, на якій позиції я маю приносити користь. Як, наприклад, це було при тому ж містері Луческу. Він зі мною майже кожного дня розмовляв і казав, що від мене треба, хоча я не грав. Але він постійно приходив і казав, що я йому потрібен як гравець, який виходить на заміну і робить результат.
Я його почув, бо це головний тренер. Це його такі ціль і бачення команди, і ти не можеш з цим сперечатись. Тут я також жодного разу не сперечався, чому не граю. Не був невдоволений, жодного разу це не казав, бо я професійний гравець.
Я виконую свою роботу кожного дня — виходжу на кожне тренування, готуюсь на кожну гру і просто чекаю свого шансу. Але для мене, як для досвідченого футболіста, показником стало те, що не було спілкування та не було якихось цілей від мене, як гравця, що я можу дати для команди.
— Чи була взагалі якась розмова з Ігорем Костюком?
— Ні, розмов не було. Всі просто можуть подивитись на ці пів року, починаючи зі зборів і закінчуючи останнім матчем чемпіонату України: скільки часу, на яких позиціях і коли я зіграв, після яких ситуацій, які були в команді.
Я почав грати вже в травні у важливих матчах, коли стались певні події з гравцями, які також грають на моїй позиції. А з головним тренером в мене не було жодної розмови аж до травня. Не знаю, чому так.
Коли почали виходити новини про «Шахтар», то почалися розмови, і я сказав, що прийняв рішення і не буду продовжувати контракт з «Динамо». Тоді зі мною вже почав розмовляти головний тренер, але я йому повідомив, що прийняв таке рішення, тому що зі мною не було діалогу — я не грав і зрозумів, що я не потрібен. Не хочеться вдаватися в деталі, але факт є факт.
Ірина Козюпа
