Він мріяв про лютневу відпустку, ремонт у власному домі та дитячий садочок для трирічного сина у рідному місті. Але 5 січня 2026 року війна зупинила серце головного сержанта Олексія Родинського під час виконання бойового завдання неподалік Старої Гути.
Шлях професіонала: від майстра до захисника кордону
Олексій народився і виріс у Глухові. Його життєвий шлях був тісно пов’язаний з освітою та працею: навчання у школі №6, згодом – у Професійно-педагогічному коледжі. Свою вищу освіту він здобув у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка, ставши фаховим майстром виробничого навчання.
Проте у 2018 році Олексій відчув інше покликання – захист державних рубежів. Підписавши контракт із Державною прикордонною службою України, він обрав шлях воїна. За роки служби Олексій Вікторович зарекомендував себе як відповідальний та мужній командир, про що свідчать численні грамоти та медаль учасника бойових дій.
«Бо літають дрони…»: останні слова Героя
Його загибель сталася у районі Старої Гути Шосткинського району – місці, де він неодноразово ніс службу раніше. Олексій знав кожен метр цієї землі, розумів усі ризики, але ніколи не відступав перед небезпекою.
Остання розмова з дружиною 5 січня була короткою і тривожною, як і самі будні на передовій:
«Я на новій позиції, не можемо поки вийти з неї, бо літають дрони…»
Це були останні слова, які почула кохана жінка. Того ж дня під час виконання завдання Олексій загинув.
Мрії, обірвані війною
Поза службою Олексій був людиною спокою та життєрадісності. Його віддушиною була риболовля, де він знаходив рівновагу після важких чергувань. Але найбільшою любов’ю воїна була його сім’я.
Для маленького Івана, якому лише три роки, батько був усім світом. Олексій щодня телефонував рідним, попри втому та обстріли. Він дуже хотів повернути родину до Глухова, влаштувати побут, зробити ремонт і просто бачити, як росте його син під мирним небом.
У Героя залишилися дружина, син, мати та старша сестра. Глухівська громада та вся Україна втратили не просто військового, а Людину з великої літери – наполегливу, веселу і безмежно віддану своїй землі.
Вічна пам’ять і слава Олексію Родинському. Герої не вмирають, поки живе пам’ять про їхній подвиг!
