15 лютого Глухівська громада вшановує учасників бойових дій на території інших держав та відзначає 37-му річницю завершення виведення військ з Афганістану.
Біля пам’ятного меморіалу зібралися ті, хто колись пройшов крізь чужий вогонь, а сьогодні є надійною опорою для рідної землі, повідомляє Глухівська міська рада
Зі словами глибокої вдячності до присутніх звернулася керуюча справами Шосткинської РДА Світлана Макаренко. Вона низько вклонилася ветеранам за їхню мужність, незламність і ту вірність присязі, яку вони пронесли крізь роки.
До вшанування долучилася і керуюча справами Глухівської міської ради Ірина Терещенко, підкресливши вагомість внеску кожного воїна у життя громади. Від імені виконавчого комітету та особисто міського голови Надії Вайло вона побажала присутнім витримки у сьогоднішніх випробуваннях, міцного здоров’я, сімейного затишку та твердої віри у Збройні Сили України.
Пам’ять про тих, чиї імена навіки закарбувалися в граніті та серцях, вшанували хвилиною мовчання.
Особливим болем відгукнулася в душах історія, яку переповів ветеран Андрій Арушанян про свого знайомого. Це розповідь про трагічну та водночас героїчну спадковість українського роду: дід пройшов фронти Другої світової, батько повернувся з афганських гір, а онук поліг смертю хоробрих під Бахмутом, захищаючи наш дім уже від нинішнього агресора. Цей приклад звитяги змушує тримати стрій.
Афганське братерство Глухова продовжує свій бій і сьогодні. Багато хто з них знову вдягнув піксель, ділячись бойовим гартом із молодим поколінням.
Слова щирої вдячності лунали на адресу Олега Давиденка, Віктора Гончаренка, Андрія Арушаняна, Анатолія Коптієнка та всіх інших земляків, які відчули на собі подих війни.
Поки Валерій Загарюй готує майбутніх воїнів у стінах агроінституту, інші ветерани, серед яких Віктор Носов, Олександр Золотарьов, Віктор Деркач та Сергій Давиденко, щоденною працею забезпечують економічну стабільність нашого краю.
Кожного з ветеранів, де б він не знаходився – на передовій, чи у трудовому тилу, – згуртовує непохитна воля та спільне прагнення зберегти цілісність нашої держави.
Кожна квітка біля підніжжя постаті воїна стала символом нерозривного зв’язку часів.
Пам’ятаємо кожного. Честь тим, хто живе. Вічна шана тим, хто пішов у небо!
