Нападник київського «Динамо U-19» Віталій Лобко прокоментував перемогу своєї команди над харківським «Металістом U-19» (2:0) у матчі 23-го туру юнацької першості, в якому він став автором першого голу.
Віталій Лобко
— Після втрат очок з «Олександрією» вже здобули дві перемоги й знову набрали переможний хід?
— Так, у нас спочатку не все складалося у виїзних матчах — нічиї з «Поліссям» і «Олександрією». Сьогодні теж була виїзна гра, настрій був максимальний, адже зараз кожен матч — фактично за чемпіонство. Тому не можна було втрачати очки, потрібно було обов’язково перемагати. Так і сталося.
— Ви вже зустрічалися з «Металістом 1925» в першому колі й тоді впевнено перемогли 3:0. Тепер також не пропустили — виграли 2:0. Чи можна сказати, що це зручний суперник для «Динамо»?
— Кожен суперник сильний, і ми налаштовуємося на кожну гру як на останню. Як я вже казав, для нас кожен матч — наче чемпіонський. Ми не дивимося, яке місце займає суперник — останнє, середину таблиці чи третє. Виходимо на поле й від першої до останньої секунди б’ємося один за одного та прагнемо перемогти.
— Сьогодні була дуже несприятлива погода — холод, дощ зі снігом. Як вам гралося за таких умов?
— Скажу за себе: мені така погода навіть подобається. Я називаю це атмосферою Ліги чемпіонів — приємно грати. Це моя думка, звісно, у кожного вона своя. Але мені в таку погоду легше бігати, ніж у спеку.
— Ви забили у сьомому матчі поспіль від початку весняної частини сезону. Завдяки чому це вдається? Це вже закономірність і ознака стабільності?
— Справа в тому, що у нас із Матвієм Пономаренком є невелике змагання — хто перший не заб’є, той програв. Він забивав поспіль 8 чи 9 матчів, тепер моя черга. Ми між собою вирішили, що гол, який йому не зарахували у матчі з «Карпатами», я все одно зараховую, тому продовжуємо наше суперництво. Так цікавіше, і це додає мотивації. (Посміхається). Я не можу йому програти — хочу виграти так само, як і він.
— Розкажіть про акцію перед початком гри: ви вийшли у футболках із зображенням Мірчі Луческу. У такий спосіб вирішили вшанувати його пам’ять?
— Так, це була акція в пам’ять про Мірчу Луческу та на підтримку його родини. Він був великим тренером — як для українського футболу, так і на світовому рівні. Його всі поважають і дуже вдячні йому. Тому ми вийшли в цих футболках, щоб висловити свою підтримку і шану. Таких людей ми не можемо залишати без уваги та пройти повз.
— Які далі плани? Чи у вас буде вихідний, як готуватиметеся до наступного матчу?
— Так, у нас у четвер гра із «Зорею». Нам дали вихідний, щоб провести час із сім’єю, адже наближається Великдень. А потім повернемося до тренувань і почнемо підготовку до наступного матчу.
— Чи маєте якісь родинні традиції на Великдень?
— Так, звісно, усе як зазвичай — святкові традиції зберігаємо. Хотілося б поїхати додому, але, на жаль, ситуація в Дніпропетровській області зараз непроста. Тому проведу час у Києві — з друзями та рідними, які тут. А коли буде можливість, обов’язково поїду до сім’ї.
