Запах свіжої випічки у Землянківському сільському клубі став головним провісником тепла.
Тут готували обрядове печиво, повертаючи до життя давній звичай нашого краю. На свято Сорока святих місцеві господині зібралися разом із малечею, щоб навчити їх закликати весну так, як це робили колись у кожній тутешній хаті.
Головними наставницями для дітлахів стали Валентина Гриценко, Віра Овсюк та Галина Григорівна.
Жінки дістали зі скарбничок пам’яті секрети своїх бабусь. Вони показували малечі, як правильно відчути пісне тісто, щоб воно стало слухняним у руках.
Кожен рух мав значення – від вправного замісу до виведення тендітних крилець. Діти з неймовірним захопленням спостерігали, як звичайний шматочок тіста перетворюється на маленьку істоту, а згодом «оживає», коли йому обережно додають оченята з зернят.
Атмосфера в клубі в цей день була особлива, навіть магічна. Маленькі долоньки старанно виліплювали кожну фігурку, намагаючись повторити рухи досвідчених майстринь. Це було схоже на справжнє таїнство, де старше покоління передає молоді код нашої ідентичності.
Тепер мешканці Землянки впевнені – весна прийде вчасно. Її закликали щиро, з любов’ю та повагою до рідного коріння.
Велика вдячність нашим паняночкам за терпіння та науку, а діткам за їхню щиру цікавість.
Саме так, через прості речі та спільну роботу, ми бережемо своє, справжнє, українське.
