Півзахисник київського «Динамо» Олександр Піхальонок прокоментував перемогу своєї команди над «Кудрівкою» (3:1) у вчорашньому матчі 10-го туру чемпіонату України, в якому він став автором одного з голів.
Олександр Піхальонок. Фото — О. Попов
— Олександре, це твій перший гол у цьому сезоні. Розкажи, що побачив у тому епізоді й чому вирішив пробити по воротах?
— Спочатку хотів віддати пас Андрію Миколайовичу, але не був упевнений, що м’яч до нього дійде. Тому вирішив підробити м’яч під ліву ногу й пробити в ближній кут. Добре, що м’яч ковзнув по траві й воротар не зміг виручити свою команду.
— Складалося враження, що партнери особливо хотіли допомогти Андрію Ярмоленку забити в день народження. Справді було таке бажання в команди?
— Звісно, хочеться, щоб він побив рекорд, але, на жаль, сьогодні цього не сталося. Сподіваюся, що в наступних матчах йому вдасться це зробити.
— Що команда подарувала Андрію Ярмоленку на день народження?
— Футболку.
— Кажуть, що дощ — це динамівська погода. Чи справді в команді є така прикмета?
— Не знаю, чесно. (Сміється). Дощ, сонце чи сніг — ми повинні виходити на поле й перемагати за будь-якої погоди.
— До матчу з «Кудрівкою» вас уже готував новий тренерський штаб. Чи змінилося щось у тренувальному процесі?
— За той час, що з нами працює новий тренерський штаб, не вдалося багато змінити, адже минуло зовсім мало часу. Проте змінилися інтенсивність тренувань і підхід. Нам це подобається, і ми будемо допомагати Мацею Кендзьореку в усьому, що він робить.
— Уперше в цьому чемпіонаті ваш матч на стадіоні «Динамо» перервали через повітряну тривогу. Наскільки складно було після вимушеної паузи знову налаштуватися на гру?
— Звісно, повітряна тривога збиває ігровий ритм. Я вже розминався, готувався вийти на заміну, і тут раптом — пауза. Після цього довелося знову розминатися. Такі реалії, звичайно, заважають, але ми нічого не можемо змінити, тому продовжуємо грати.
— Коли виходив на заміну, тренер дав тобі якісь конкретні завдання на гру?
— Так, звісно. Потрібно було взяти гру під контроль і відкриватися між лініями, щоб допомагати команді в атаці.
— Раніше після матчів футболісти розходилися хто куди, а зараз усі разом піднімаються до клубного офісу, щоб поїсти. Це нова традиція команди чи частина програми відновлення після гри?
— Так, так, треба йти. Це тепер щоразу так буде. Це рішення тренера.
Олександр Петров
