Микола Новіков — переселенець з Кучерівки Есманьської громади. Нині живе у Глухові на Сумщині. У свої 60 років став учасником проєкту “Навички для інклюзивності” і здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин. Навчання відбувалося у Глухівському агротехнічному фаховому коледжі СНАУ безоплатно для людей, звільнених з військової служби та осіб з інвалідністю. Більше про навчання та історія пана Миколи — далі у матеріалі Суспільного.
Микола Новіков людина з інвалідністю III-групи. Говорить, побачив набір на навчання в інтернеті і вирішив подати свою заявку. Її схвалили, так чоловік став одним з 15 студентів.
“20 тижнів група навчалась за робітничою професією слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Навчались як чоловіки, так і жінки”, – говорить Олександр Дещенко, заступник директора Глухівського агротехнічного фахового коледжу з навчально-виробничої роботи.
Пан Микола – родом із Кучерівки Есманьської громади. Каже, прожив там усе життя, проте домівку довелось покинути через удари РФ. З осені 2024 року чоловік разом дружиною переїхав у Глухів. Чоловік згадує, спочатку жили у гуртожитку. Подружжя застало там російську атаку внаслідок якої загинули 12 людей. Серед них – семирічний хлопчик.
“Врятувало нас я не знаю що. Можна сказати, що ми трохи навчені. Бо як увалило, ми вискочили в коридор”, – пригадує чоловік.
До евакуації у Глухів та виходу на пенсію пан Микола працював у колгоспі, та ще у місцевого фермера: “На комбайні робив, і на тракторі, і агрономом був”. Додає, батько і дід були трактористами, тож і пан Микола у молодості здобув фах механізатора.
“Виїжджали з дружиною з дому, якісь речі взяли з собою, тракторця вдалося перевезти до сватів під Глухів. Після гуртожитку ми орендували квартиру, стали на облік у Центр зайнятості”, — пояснює чоловік.
Про проєкт “Навички для інклюзивності” дізнався з інтернету. Каже, на онлайн-заняття підʼєднувався за допомогою телефону.
“Я давно мріяв дізнатися більше про сучасні технології, підтягнути свій рівень знань. Та й опанувати слюсарну справу на професійному рівні хотів завжди. Не шкодую, що пішов навчатись. Я ж коли навчався… Ще в СРСР. А зараз нові технології, викладачі дуже хороші, все пояснювали. Ще у нас був куратор, зокрема надсилав посилання на заняття, розклад”, – говорить пан Микола.
Додає, вдалося і подружитись з одногрупниками.
“Глухів трішки більший за Кучерівку. Всі одне одного знають”, – жартує чоловік.
За словами Олександра Дещенка, група могла складатись і з десяти здобувачів освіти, проте коледж обрав найбільш дозволену кількість. Пан Олександр додає, всього було 23 охочих на навчання.
Студенти навчались за змішаним форматом: теоретична підготовка була онлайн, а виробниче навчання офлайн. Форма навчання – вечірня. У підсумку студенти отримали свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.
Нині коледж пройшов відбір для навчання за ще однією професією – водій автотранспортних засобів.
“Ми вже укладаємо меморандум про співпрацю”, – говорить пан Олександр.
А пан Микола додає, разом з дружиною намагаються звикнути до нового місця. Каже, зараз його найбільше підтримує родина — сини і трирічний онук Іванко.
“Уявляєте, внука назвали на честь прадіда — Іваном. Зараз найбільша мрія у мене про мир і власний дім. Щоб жити”, — говорить чоловік.
