Фото: Focke Strangmann/picture alliance via Getty Images
Проїзд у громадському транспорті Києва з 15 липня може подорожчати до 30 грн за одну поїздку – повідомили в Київській державній міській адміністрації. Проте киянам не подобається така новація влади, один із аргументів у їхньому обуренні, що навіть в європейських столицях дешевше, а зарплата в Україні – не європейська. Коротко про – скільки коштує проїзд в інших столицях світу.
У найбільших столицях світу транспорт перестав бути просто способом доставки пасажирів з точки А до точки Б. Це вже й інструмент соціальної політики, кліматичної стратегії, контролю за автомобілями та навіть управління ринком праці. Десь поїздка у метро коштує як чашка кави, а десь держава робить транспорт повністю безкоштовним. Одні міста роблять ставку на дешевий масовий доступ (Сеул), інші — на самоокупність мережі (Лондон), треті – на радикальне здешевлення через держдотації (Люксембург, Відень).
Лондон
Разова поїздка у метро коштує у столиці Великобританії £2,8–3,4 (приблизно 150–180 грн), в автобусі – £1,75 ( 95 грн). Тут одна із найдорожчих транспортних систем світу, де діє зональна модель: що довша поїздка, то вища вартість. Лондон розділений на дев’ять тарифних зон, і центр традиційно залишається найдорожчим.
У місті діє система оплати Oyster Card («Ойстер-карта») та безконтактна банківська оплата. Пасажир прикладає картку на вході та виході, а система автоматично розраховує вартість поїздки.
Цікавий момент у системі оплати поїздок – це ліміт витрат (fare cap). Після того як пасажир досяг певної суми за день (£8,50) або тиждень (£44–45), усі подальші поїздки стають безкоштовними. Це компроміс між дорогими тарифами та соціальною доступністю.
Лондонська модель пасажирських перевезень вважається майже ринковою: державні субсидії тут дуже низькі. Пасажири покривають значну частину витрат системи самі, хоча зберігаються пільги для дітей та осіб з інвалідністю, є знижки для студентів, безкоштовний проїзд пенсіонерам. Високі тарифи покликані компенсувати низькі держдотації та стимулювати віддалену роботу.
У Лондоні все автентично, але дорого. Фото: Mike Kemp/In Pictures via Getty Images
Париж
Торік Париж провів реформу системи тарифів на громадський транспорт. Від складної системи зон він перейшов до єдиної моделі регіону Іль-де-Франс. Тут діє карта Navigo («Навіго»), яка поєднує метро, автобуси, трамваї та приміські електрички.
Держава активно субсидує французький громадський транспорт. Так, роботодавець зобов’язаний компенсувати працівникові мінімум половину вартості проїзного. Це робить транспорт частиною соціальної політики та трудового законодавства одночасно.
У Парижі активно зникають паперові квитки: місто переходить на цифрові проїзні та оплату через смартфон. Пільгові категорії традиційні: студенти, пенсіонери, безробітні, малозабезпечені сім’ї, багатодітні батьки.
Одна поїздка на метро у Парижі коштує €2,55 (115 грн), в автобусі та трамваї – €2,05 (приблизно 92 грн). Можна купити квиток на весь день поїздок за €12,30 (631,6 грн), а місячний абонемент Navigo коштуватиме приблизно €88–90 (4518,6–4621,3 грн).
У Парижі одна карта поєднує поїздки в метро, автобусі, трамваї та приміських електричках. Фото: MARTIN BUREAU/AFP via Getty Images
Берлін
Головний транспортний експеримент Німеччини — Deutschlandticket («Німеччина-квиток»). За фіксовану щомісячну плату 58 євро (2976 грн) пасажир отримує доступ майже до всього міського та регіонального транспорту країни. Це вже не просто міський проїзний, а фактично транспортна підписка у національному масштабі. Проте єдиний проїзний не діє на швидкісних поїздах ICE та на частині комерційних маршрутів.
Разова подорож тут коштує €3,80 (приблизно 170 грн). Куплений квиток діє у метро, автобусах, трамваях, міських електричках та регіональних поїздах. Пільги надаються учням (SchülerTicket), одержувачам держдопомог, пенсіонерам та громадянам з низьким доходом (Sozialticket, €53 на місяць).
Відень
Австрія – одна із країн, які почали демотивувати своїх громадян користуватися автомобілем. Для цього пропонується унікальна система проїзду у громадському транспорті під умовною назвою «один євро на день». Разова поїздка Віднем коштує €2,40 (близько 108 грн), а річний проїзний на всі види транспорту – €365 (18 732 грн), тобто буквально «євро на день». Це найпопулярніший формат оплати проїзду.
Місто свідомо субсидує транспорт, щоб зменшити кількість автомобілів, знизити забруднення повітря та навіть підтримувати соціальну рівність. В результаті значна частина жителів Відня користується саме річними абонементами і може їздити ними в метро, трамваях, автобусах та на приміських лініях.
Пільги передбачені для дітей, пенсіонерів та студентів, які отримують на проїзд спеціальний Semesterticket.
Люксембург
Люксембург став першою країною світу, яка повністю скасувала оплату за громадський транспорт. Тут їздять безкоштовно у трамваях, автобусах та поїздах другого класу. Таке рішення було викликане боротьбою із пробками на дорогах, а також із високою платоспроможністю держави. А ось для поїздок у 1-му класі, а також для транскордонних маршрутів за межі країни квитки будуть потрібні.
У Люксембурзі «зайців» не буває, тут все безкоштовно. Фото: Oliver Dietze.
Токіо
Токійська система вважається однією із найскладніших та найефективніших у світі. Тут немає єдиного оператора: транспорт розділений між безліччю компаній. Оплата за проїзд японською столицею залежить як від відстані, так і від транспортного оператора, і від типу лінії. Головні карти проїзду у столиці – Suica та PASMO
Головна особливість громадського транспорту в Японії: перевізники заробляють не тільки на квитках. Вони володіють торговими центрами, нерухомістю, станціями, офісами, рекламою.
Разова поїздка у Токіо коштує ¥180–220 (приблизно 50–62 грн). Місячні проїзні досить дорогі, але проїзд на роботу і додому (commuter pass — робочий транспортний абонемент) оплачує роботодавець, цей пункт є в будь-якому трудовому договорі.
Токійська система вважається однією з найскладніших та найефективніших у світі. Фото: Shoko Takayasu/Bloomberg via Getty Images
Сеул
У столиці Південної Кореї — одна з найкращих транспортних систем світу за співвідношенням ціни та якості. Разова поїздка коштуватиме 1500 вон (приблизно 45 грн) і при цьому пересадки між автобусами та метро – безкоштовні. Система сприймає поїздку як єдиний маршрут, а не як окремі поїздки.
Жителі Сеулу похилого віку користуються громадським транспортом безкоштовно, для дітей та молоді передбачені знижки. Карта поїздок – T-money.
Нью-Йорк та Вашингтон
Нью-Йорк використовує flat fare (фіксований тариф незалежно від відстані). Можна проїхати кілька зупинок або перетнути майже все місто – ціна залишиться однаковою. Система OMNY дозволяє оплачувати поїздки банківською карткою чи смартфоном. Разова подорож коштує $2,90 (приблизно 120 грн).
Вашингтонська система громадського транспорту орієнтована насамперед на приміських пасажирів. Вартість залежить від відстані, часу доби та завантаженості лінії. У години пік поїздки значно дорожчі, вартість однієї поїздки – від $2 до $6,75 (приблизно 82–280 грн).
Така ситуація відображає американську модель, де транспорт часто будується навколо щоденної міграції з передмість та назад.
Пекін
Китай активно субсидує свій громадський транспорт як елемент міської стабільності та економічного зростання. У мегаполісах оплата повністю цифровізована – можна сплатити поїздку через QR-коди, WeChat, Alipay або мобільні програми.
Одна подорож коштує від 3 юанів (приблизно 17 грн). Кінцева вартість залежить від відстані (що довший маршрут, то вища ціна).
